Монтаж нагрівальних матів
Нагрівальні мати представляють собою готову конструкцію, що виключає процедуру укладання і кріплення нагрівального кабелю, тому їх монтаж виконувати простіше. Вони використовуються для створення надтонкої «теплої підлоги», встановлюються тільки під плитку (керамічну, керамограніт або камінь). Товщина кабелю, зафіксованого на маті (скловолоконна сітка) – 3 мм., це дає можливість підняти рівень підлоги на рівень плиткового клею, тобто до 1 см плюс плитка. Застосовувати їх можна тільки для комфортного підігріву в кімнатах, під якими знаходяться опалювальні приміщення, тому що під них не кладеться теплоізоляція. Цьому є дві причини – по-перше, на теплоізоляцію необхідно класти протипожежну стяжку, а це означає додаткове підняття рівня підлоги, що зводить нанівець сенс використання нагрівального мату; а по-друге, за відсутності товстої стяжки, яка придавить теплоизолятор до чорнової підлоги, плитка, укладена на м’яку основу, може з часом потріскатися або відскочити.
На стіні готують місце для установки терморегулятора. Виконують в стіни і підлоги штробу для електропроводки монтажних кінців і датчика температури. Датчик поміщають в гофротрубу, кінець трубки з датчиком, що закінчується в підлозі, щільно герметизують і укладають в підготовлену штробу. Штробу заливають розчином для кріплення плитки або цементують. На підлозі обов’язково зазначають місце розташування датчика, для того щоб потім врахувати це при розкладці нагрівального мату.
Нагрівальний мат кладеться прямо на чорнову підлогу. Можливий монтаж навіть на стару плитку. Щоб підігнати мат за формою обігріваємої ділянки, його необхідно розрізати на фрагменти, не зачіпаючи нагрівального кабелю. При укладанні можна допускати накладення фрагментів один на одного. У заздалегідь підготовлене місце встановлюється терморегулятор. Тепер можна залити мат шаром розчину для кріплення плитки і укласти керамічну плитку. Після повного висихання розчину надтонка підлога готова до роботи.
Монтаж нагрівальних матів : на одну кімнату монтується одна або декілька секцій, в залежності від площі і встановленої потужності, і один терморегулятор. Монтаж однієї секції в двох і більше суміжних кімнатах з підключенням до одного терморегулятора неприпустимий, тому у різних кімнат різні тепловтрати. При установці терморегулятора тільки в одному з приміщень, датчик регулятора буде контролювати клімат тільки цього приміщення, при цьому клімат другий кімнати може виявитися незадовільним. До того ж, це може негативно вплинути на нагрівальний кабель, тому, при такому монтажі, знімається гарантія виробника.
Якщо сумарна потужність системи більше допустимої потужності терморегулятора, додатково встановлюють магнітний пускач відповідної потужності, який буде тримати струмовий навантаження, а терморегулятор контролювати температуру, включаючи або відключаючи систему.
Нагрівальні кабелі не повинні перетинатися з іншими кабелями (проводами). Допускається перетинання нагрівального кабелю, укладеного в підлогу, з силовим кабелем (проводом), якщо останній розташований нижче нагрівального кабелю в трубі і надійно захищений від дії високої температури, наприклад теплоізоляцією, або має відповідне теплостійке виконання.
Підключення до електричної мережі нагрівальної секції, згорнутої у бухту, не допускається навіть на короткий термін.
Заливання нагрівального кабелю будівельним розчином рекомендується проводити вздовж кабелю, не допускаючи утворення пустот. Розчин не повинен містити щебеню або інших добавок з гострими краями.
При монтажі системи слід пам’ятати, що стандартна електропроводка не завжди витримує відповідні потужності навантаження, тому системи теплої підлоги потужністю 2 кВт і більше рекомендується підключати через спеціальну проводку і окремий автомат. Також рекомендується використовувати ПЗВ (пристрій захисного відключення).
УЗО необхідно обов’язково використовувати, коли теплі підлоги монтуються у вологих приміщеннях (басейнах, саунах, квартирах з частою загрозою затоплення).
Терморегулятори, керуючі обігрівом приміщень з підвищеною вологістю (ванні кімнати, туалети, сауни, басейни) слід встановлювати поза таких приміщень.
Використання лінолеуму з м’якою утепленою основою або килима поверх теплої підлоги небажано, тому вони виконують роль теплоізолятора і не пропускають тепло.
Матеріали для лицьового покриття підлоги, крім плитки з натурального каменю, керамічної плитки і т.п., повинні бути узгоджені з виробником на придатність їх застосування для гріючих підлог. Матеріали лицьового покриття повинні відповідати вимогам СНиП 2.03.13. Шпаклівки, клеї та розчини, які використовують для підлог, повинні бути погоджені з підприємством – виробником на їх придатність для гріючих підлог з урахуванням стійкості матеріалів до теплових змін (повинні витримувати температуру не менше 500С).
Усі роботи по встановленню обладнання повинен виконувати кваліфікований електрик.